Тема:Зроби те, що вмієш...  

Тема:Зроби те, що вмієш...

12345

На запрошення Артема Макєєва, президента Всеукраїнського благодійного фонду «Соціальне партнерство», столичні журналісти відвідали Благодійний центр «Стефанія», що розкинувся в Дарницькому районі, з нагоди оприлюднення завдань і шляхів реалізації одного з напрямів соціального проекту – «Невідкладна суспільна допомога бездомним особам у Київі «Тут і зáраз», яким і опікується добродій Макєєв.

На прес-конференції йшлося про виготовлення київської «Карти-довідника» для безпритульних та шляхів його розповсюдження серед безхатніх громадян, щоб ознайомити їх із адресою закладів, де б нещасні могли безоплатно помитися, прикласти на ніч голову, одержати медичну допомогу чи якийсь одежу та взуття, а головне - крихту хліба.

Грант на реалізацію сього проекту та на збільшення кількості спеціалізованих майданчиків, де працівники фонду «Соціальне партнерство» харчують щодня півтисячі безпритульних та бідарів-пенсіонерів, надав Міжнародний фонд «Відродження» в рамках своєї Антикризової програми.

Пам'ятаєте, говорив про любов до ближнього, зануреної не тільки до глибини душі, а й до глибини кишені? То уявіть, яким було моє здивування, коли побачив інформацію інтернет-видання «Утро.юа», оприлюднену в рубриці... «Курйози»???!!!

От вам і «глибина душі», не кажучи вже про «кишеню» так званої четвертої влади! Бо лише кілька київських друкованих та інтернет-видань купно з кількома телеканалами зголосилися висвітлити сю пекучу для суспільства проблему. Журналістів від , розумієте, не було.

Не моралізуватиму зі вчинку укрнетівських редакторів, а коротко переповíм для них (та й не тільки для них) щемливу розповідь Євгена Сморигіна, червоною ниткою в якій простягнуто думку: Зроби для безпритульного те, що ти вмієш !

Євген Сморіґін, приходячи помолитися в невеличку церквицю, що була найближчою до помешкання, яке в Києві він винаймав для своєї родини, примітив трійцю безпритульних, котрі знайшли нічліжний прихисток під мурованими стінами Божого дому. Щось у них, точніше в їхній поведінці, вирізняло цю трійцю несхожістю на привокзальних волоцюг.

І Сморигін, якось розговорившись із безоплатними «квартирантами» кущів церковного подвір'я, дізнався, що чоловік , який і віком був старшим, і, впадало в око, був старшим над двома іншими членами безпритульного «товариства»: молодим хлопцем та молодою жінкою у добомжуватий період свого щасливого існування врятував не одне чуже життя, працюючи хірургом. Доводилося йому надавати негайну хірургічну допомогу й обездоленим, у яких не було й копійки, щоб перерахувати гроші на якийсь там благодійний рахунок лікарні за нібито безоплатну медицину в Україні. Адже лікареві аж геть байдуже, коли йдеться про врятування життя, хто на операційному столі: король чи підданий короля, жертва чи кілер. Та якось, коли «не фортуна» взяла гору, хірург (під час фатальної для себе операції) випадково розпанахав скальпелем сухожилки на своїй лівиці...Колеги хірурга та його начальство поставилися до його прикрощів із «розумінням»: звільнили з роботи. А що вміє ще, скажіть, робити в житті хірург, здобуваючи той фах протягом кількох десятиліть? І життєва стежка хірурга побігла вниз, привівши його бомжувати на церковне подвір'я.



Зима 2010 року, пам'ятаємо, впала сувора.

Сморигін, з'їхавши з квартири, яку винаймав, в іншу квартиру та в інший район міста, не міг щонеділі, як воно було до переїзду, відвідувати ту церкву, приносячи щось попоїсти безпритульним. А коли через місяць навідався на церковне подвір'я, дізнався, що трійця безпритульних померла від переохолодження. Замерзли! А з ними ще й четверта душа, яка тільки-но прагла побачити незалежну Україну, запліднившись у безпритульної жінки...Якби у безпритульного хірурга та двох точніше трьох інших нещасних, - упевнений Євген Сморигін, - була під рукою «Карта-довідник», то вони хоча б намагалися знайти вихід зі складної ситуації, знаючи, де можна врятуватися. Бо не тільки кусень хліба чи якась шматнина, щоб прикрити тіло, рятують душу. Тому й кажу, що будь-хто з нас може допомогти нещасним тим, що вміє робити.

Ви, журналісти, - звернувся Сморигін до колег на прес-конференції, - вмієте донести інформацію не тільки до кожного, а й зробити те так, щоб не було байдужих. То, повірте, вельми важлива справа. Тих слів, на жаль, не чули журналісти...

Федір МЛИНЧЕНКО

Запитання до тексту мобілізаційного:


3664621684830822.html
3664684605222528.html
    PR.RU™